Відрядження і вихідний день: які гарантії чи оплату має працівник?

Чи обов’язково надавати вихідний день і нараховувати добові за вихідний неділю, якщо при поверненні із відрядження поїзд прибуває вранці у неділю? Як це написати у наказі про відрядження: чи треба зазначати що він повертається у неділю чи не потрібно? Подібні питання часто задають не бухгалтери, але й кадровики.

Проаналізуємо трудове законодавство та інші правові і нормативні акти. Загальні питання організації відрядження регулюють «Загальні положення» Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Мінфін від 13.03.1998 р. № 59. Як зазначено у листі Мінфін від 11.07.2002 р. № 041-407-627/13-568 «Статтею 12 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР ) передбачено, що гарантії і компенсації працівникам у разі службових відряджень, що встановлені Кодексом законів про працю України ( 322-08 ) та іншими актами законодавства, є мінімальними державними гарантіями. » Отже, деякі гарантії, закріплені в Інструкції, є гарантіями для всіх працівників незалежно від того, чи працюють вони на державному підприємстві, чи на комерційному.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємство на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства). Тобто день вибуття у відрядження та день прибуття з нього вважаються днями перебування працівника у відрядженні. Тому строк відрядження, який припадає зокрема і на вихідні (субота, неділя) або святкові необхідно зазначити у наказі про відрядження. За ці дні будуть нараховуватися суми добових бухгалтерією підприємства (добові не залежать від вихідних чи робочих днів).

Що стосується надання іншого вихідного дня при умові повернення працівника з відрядження у вихідний день (субота або неділя), то відповідно до п. 12 «Загальних положень» Інструкції № 59, якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може (!) надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин. Як бачимо, законодавець закріпив за підприємством право вибору: працівникові може надаватися інший день, а може і не надаватися. Тобто це питання треба вирішувати в індивідуальному порядку, закріплюючи цю можливість в наказі про відрядження.

Оскільки питання надання дня відпочинку в порядку компенсації за відбуття (прибуття) у відрядження працівника у вихідний день законодавчо не врегульоване, на думку автора, якщо в наказі про відрядження не закріплені гарантії щодо надання іншого вихідного дня за рахунок повернення з відрядження у вихідний день, тоді жодних додаткових днів відпочинку працівник не буде мати. Щодо оплати, то на думку фахівців Мінсоцполітики (консультацію див. нижче), дні відпочинку, які надаються відповідно до п. 12 Інструкції, не підлягають оплаті, як і не оплачуються вихідні дні працівників. Додатково в листі Мінсоцполітики від 19.06.2008 р. № 154/13/116-08 зазначено наступне: дні відбуття або повернення із відрядження, які збігаються з вихідними, святковими або неробочими днями, не вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений для роботи, отже, й компенсації за роботу в ці дні не виплачується.

КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Департамент заробітної плати та умов праці Про оплату часу відрядження ПИТАННЯ: Чи мала проводитися оплата відрядження в разі повернення з відрядження у вихідний день та в якому розмірі? ВІДПОВІДЬ: Питання, пов'язані із службовими відрядженнями, регулюються ст. 121 КЗпП, Податковим кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» та інструкцією про службові відрядження в межах України від 17.03.2011 р. № 362 (далі - Інструкція).

За пунктом 12 Інструкції, якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин. Дні відпочинку, які надаються відповідно до п. 12 Інструкції, не підлягають оплаті, як і не оплачуються вихідні дні працівників.

За статтею 15 Закону України «Про оплату праці» підприємства госпрозрахункової сфери питання оплати праці своїх працівників вирішують самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Тобто умови встановлення і розміри оплати праці працівників, у тому числі за період відрядження, підприємства визначають самостійно в колективному договорі або іншому локальному акті. Якщо колективний договір в організації не укладено, то власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити це питання з представниками трудового колективу. Отже, оскільки положення Інструкції поширюються лише на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, то госпрозрахункові підприємства питання щодо відряджень мають урегулювати в колективному договорі, керуючись наданими їм чинним законодавством правами, зокрема, в колективному договорі можуть установлювати в межах фінансових можливостей додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії та компенсації, в тому числі гарантії та компенсації працівникам під час службових відряджень. У колективному договорі чи іншому локальному документі підприємства може бути передбачено норму щодо оплати днів вибуття (прибуття) з відрядження у вихідний день тощо.